Двадцять перше століття кидає
виклик усьому, що нас оточує. Стрімко міняється техніка і технології. Щоб устигнути за новинками, щоб не відчути
себе викинутим за борт сучасного життя, треба постійно вчитися. Усі ми
розуміємо, що ХХІ століття ставить нові вимоги перед усім суспільством, перед
освітою, перед учителем. Як іти в ногу з часом, як у погоні за новим не
розгубити вже накопичений позитивний досвід – усі ці питання хвилюють педагогів
з усіх куточків світу. Об’єктивною необхідністю стає узагальнення найкращих
педагогічних ідей й застосування того, що відповідає потребам сьогодення,
індивідуальності вчителя. Треба зібрати найкращі ідеї, які були втілені в
життя, і далі застосовувати те, що найбільше відповідає вашим потребам. Ми,
педагоги, усвідомлюємо, що традиційна система освіти застаріла, що навчання в
сучасній школі повинно базуватися на принципах пізнавальної психології:
навчання через самостійні відкриття, осмислення понять, активна участь у
процесі навчання й адекватна оцінка власних досягнень. У методичних рекомендаціях щодо вивчення
української мови в загальноосвітніх навчальних закладах записано: « Одним із стратегічних завдань
реформування мовної освіти є вироблення на основі державних стандартів системи
та обсягу знань про мову і мовлення, мовних і мовленнєвих умінь та навичок,
досвіду творчої діяльності та емоційно-ціннісного ставлення до світу,
переорієнтація процесу навчання на розвиток особистості учня, формування його
компетентностей ».
Процес навчання – це не автоматичне
вкладення навчального матеріалу в голову учня. Він потребує напруженої
розумової роботи дитини та її власної активної участі в цьому процесі. Пояснення
й демонстрація самі по собі ніколи не дадуть справжніх, ґрунтовних знань. Цього
можна досягти тільки за допомогою активного навчання.
« Скажи мені, і я забуду;
Покажи мені, і я , можливо,
запам’ятаю:
Залучи мене, і я зрозумію».
Ці слова давньокитайської
мудрості повинні стати головними у проведенні уроків сучасними учителями.
Згідно із законом України « Про освіту»,
Державною національною доктриною розвитку освіти України в ХХІ столітті,
Концепцією загальної середньої освіти здійснюється кардинальний перехід від
традиційного інформаційно-пояснювального навчання, зорієнтованого на передачу
готових знань, до особистісного-розвивального, спрямованого не тільки на
засвоєння знань, а й на способи навчальної діяльності, створення умов для
формування освіченої, творчої особистості громадянина, реалізації та
самореалізації його природних задатків та можливостей в освітньому просторі.
Відмова від шаблонів та стереотипів – основна
стратегія вчителя – філолога. У своїй роботі намагаюся керуватися основними
ідеями педагогів-новаторів: « Діти повинні приносити зі школи радість» (В.
Сухомлинський).,
« Усі діти без винятку – талановиті»
(В.Шаталов), «Пошук опори – зв’язок з життям» (Е.Ільїн). « Людина, що не знає
нічого, може навчитися; справа тільки в тому, щоб запалити в ній бажання
вчитися» (Д.Дідро»), «Вчитися тільки через діяльність» (Конфуцій). Адже саме
вони сприяють виробленню гнучких методичних систем.
Усі наукові дослідження й педагогічна практика сучасної школи спрямовані
на те, щоб роки перебування в школі були не підготовкою до життя, а самим
життям. На уроках учитель має не просто
дати суму знань, а сформувати життєву компетентність як самоздатність
особистості до оптимальних дій, що базуються на знаннях, досвіді, цінностях,
зрозумілих завдяки навчанню. «Мета школи – привчити до життя, розуміти його,
знайти в ньому своє місце»,- писала Софія Русова.
Орієнтація на такі особливості сучасного
навчально-виховного процесу і зумовлює вибір мною таких інтерактивних
технологій навчання, в основі яких підготовка молодої людини до громадянської
активності в суспільстві, активізація навчальних можливостей учнів, а не
переказування абстрактної «готової» інформації, відірваної від життя й суспільного досвіду. Інтерактивні
уроки надають учням основні пізнавальні та громадянські вміння, формують їхню
інтелектуальну компетентність.
Одним із викликів нашого часу, які гостро
стоять перед школою, є соціалізація учня. Вона передбачає два взаємопов’язані
процеси: пристосованість(адаптацію) і відособлення. Це новий, абсолютно
необхідний для повної оцінки якості освіти результат. Уявімо собі учня,
випускника школи, який добре навчений основам наук, вихований і розвинений, але
не знає, в чому різниця між кредитом і позикою, субвенцією і субсидією,
інвестицією, пільгою, дотацією, грантом, іпотекою, не знає, куди звернутися для
їх отримання; не знає своїх прав і обов’язків як члена сім’ї, як абітурієнта,
допризовника, пацієнта, клієнта сфери послуг; не вміє протистояти алкогольним і
наркопропозиціям, кримінальним і екстремістським ідеям. Якщо необхідність
соціалізації учня усвідомлена і визнається вчителем (що, звичайно, свідчить про його
сучасний рівень ерудиції, професіоналізм), то він закладатиме цю ідею перш за
все в завдання уроку. Проектуючи урок, необхідно шукати зміст, методи, форми,
засоби, створювати умови, щоб мета соціалізації була виконана. Предметом
особливої уваги кожного педагога має бути використання таких засобів, методів,
форм і прийомів навчання, які спрямовані на розвиток критичності та самостійного
мислення, допитливості, винахідливості тощо.
На початку уроку намагаюся заохочувати
учнів до того, щоб вони самі окреслювали власні цілі: можу сказати, що
учні досягають більшого за умови, якщо
вони самі формулюють мету. Особливо практикую це у 5, 7, 8, 9 класах, де
школярі здобувають основи орфографії та пунктуації. Так у п’ятому класі, вивчаючи
тему «Апостроф», ставлю перед учнями запитання «Для чого ми вивчаємо цю тему?»,
« З якою метою вживається апостроф у словах?»
Практикую у своїй роботі під час мотивації
навчальної діяльності такий методичний прийом як: «Відстрочена загадка». На початку уроку
даю учням загадку, відгадку на яку можна дізнатися на уроці під час роботи над
новим матеріалом.
Цікавий прийом «Картинна галерея». Вивішую
на дошці 4-5 картин (фотографій), які містять ознаки основного поняття, що
зображені на картинах. Вивчаючи тему «Числівник», вивішую фотографії, на яких
зняті учні під час виступу. Розглядаючи їх, учні приходять до висновку, що всі
ці фотографії об’єднує те, що до них можна поставити питання «скільки?».
Початок уроку – це перш за все перевірка
домашнього завдання і налаштування на отримання нових знань. Перевіряючи
домашні завдання, інколи використовую ігрові моменти.
Тут особливо спрацьовує прийом
«Вірю-не вірю». Кожне питання починається словами: «Чи вірите ви, що…» Учні
повинні погодитися з цим твердженням чи ні. Наприклад, вивчаючи тему «Минулий
час дієслів», перевіряючи, як семикласники засвоїли її, пропоную учням кілька
дієслів різних родів: «читав», «ходила»,
«малювало», «вивчили» -пропоную питання «Чи вірите ви, що це дієслова минулого
часу?» і т.д.
Дає, я вважаю, добрий результат такий
прийом як «Лінгвістичний двобій». Два учні, вийшовши до дошки, ставлять
запитання один одному за пройденою темою. Проведення турніру оголошую
заздалегідь. Питання мають бути стислі, відповіді – короткі й по суті. Вибираю
суддів, які можуть зняти некоректні питання. Учні, проставляючи оцінки на
листочках, оцінюють своїх товаришів. Судді підводять підсумок оцінювання і
відповідей учнів.
Для активізації роботи й зацікавленості
учнів на початку уроку роздаю учням газети, журнали або сторінки цих видань, де
розміщено інформацію, що стосується теми. Так в 9 класі, вивчаючи тему
«Складнопідрядні речення», роздала учням газету «Вісті Придністров’я», де були вміщені статті,
в яких вживалися складнопідрядні речення. Проводила цю роботу в парах.
Називається цей прийом «Джерела інформації».
Під час мотивації навчальної діяльності
проводжу прийом «Мозкова атака», який полягає у колективній творчій роботі з
розв’язання певної складної проблеми (збирання інформації з певної проблеми).
Досить цікавим, з моєї точки зору, є
прийом « Так – ні».
Проводячи його, задумую якесь
слово, учні намагаються його відгадати, даючи запитання, на які відповідаю «
так» або «ні». Попереджую учнів, щоб звужували коло пошуку. Перевагами прийому
є те, що він навчає систематизувати відому інформацію, зв’язувати воєдино
окремі факти в загальну картину, навчає уважно слухати й аналізувати питання.
Після гри питання обов’язково обговорюємо, разом з учнями визначаю, які
були найбільш вдалими, які – ні.
Досить добрий результат дає
прийом «Бліц – опитування ланцюжком».
Перший учень ставить коротке питання другому. Той дає відповідь і ставить
третьому, третій – четвертому і т.д.
Час на відповідь – кілька секунд.
Наприклад ,.вивчаючи у 8 класі тему
«Головні і другорядні члени» учні ставили запитання:
1.
Які є головні члени речення?
2.
Що таке підмет?
3.
Чим виражається підмет?
4.
Що таке присудок?
5.
На які групи діляться присудки?
6.
Який присудок простий дієслівний?
7.
Який присудок складений дієслівний?
8.
Який присудок складений іменний?
9.
На скільки груп діляться другорядні
члени речення?
10.
Що таке додаток?
11.
Що таке означення?
12.
Що таке обставина? і т. д.
Повторити раніше вивчене,
постаратися знайти цікаві підходи до мотивації нової теми – усе це дуже
важливо. Але все – таки основне, я вважаю, – це дати нові знання , навчити чого
– небудь. Тому велику частину навчального процесу займають уроки, в яких
обов’язково присутній етап вивчення нового матеріалу. Кожен етап уроку зі
своїми цілями, змістом, методами і формами організації діяльності вчителя і
учня, звичайно, виконує конкретну функцію і дає конкретний результат. Оскільки
кожен етап уроку пов’язаний з іншими, то від конкретного результату етапу
залежить результат в цілому. Свої творчі зусилля спрямовую не те, щоб створити
на уроці оптимальні умови для розвитку самостійного творчого мислення школярів,
активізації пізнавальної діяльності.
Під час пояснення нового
матеріалу, особливо для роботи над поняттями, використовую невеликі
структурно-логічні схеми – «павучки». Слово обводжу овалом, а учні підбирають
до нього ключові слова, які характеризують це поняття.
Вивчаючи у 8 класі тему «Однорідні члени речення», всередині
прямокутника записую цей термін, а учні вписують слова, які до цієї теми мають
відношення.
« Павучки» використовуються для
усної зв’язної мови, характеристики понять.
Практикую в своїй роботі заповнення таблиць. Вивчаючи тему «Числівник як
частина мови», перед поясненням нового матеріалу даю учням таблиці, які вони
повинні заповнити:
Числівник
як частина мови.
|
Що
означає
|
На яке
питання відповідає
|
Приклади
|
|
Кількість
Порядок
при лічбі
|
Скільки?
Котрий?
|
П’ять
П’ятий
|
У процесі роботи учні заповнюють
таблицю, працюючи парами, допомагаючи один одному.
Дуже часто під час вивчення
нового матеріалу проводжу лінгвістичне дослідження
( проблемно- пошуковий метод). Вивчаючи у 8 класі тему «Односкладні речення»,
пропоную учням кілька речень:
1.
Немеркнучою славою вкрило себе
українське козацтво.
2.
Бери шаблю гостру, довгу та йди воювати.
3.
Посадили над козаком явір на калину.
4.
Козаччина.
Визначаючи головні члени речення,
учні роблять висновок, що в одних є підмет і присудок, а в інших тільки один
головний член речення. Виводять правило.
Практично в усіх типах уроку присутній такий елемент як узагальнення та
систематизація знань. На цьому етапі уроку часто використовую такі методичні
прийоми, як і для перевірки домашнього завдання.
Захоплює школярів такий вид роботи як
«Доміно». Працюють в групах. Пропоную їм 18 незакінчених фраз. Закінчення
написані на інших аркушах. Учням необхідно підібрати правильні закінчення до
цих фраз.
1.
Говорить так… як три дні хліба не їв.
2.
Грати ….. першу скрипку.
3.
Працює до… сьомого поту.
4.
Робить… п’яте через десяте.
5.
Знаю як… своїх п’ять пальців.
6.
П’яте колесо… до воза.
7.
Сім п’ятниць … на тиждень.
8.
У три дуги… зігнути.
Практикую також
роботу в парах «Створи тест». Її проводжу після вивчення теми або розділу.
Спочатку правила
і принципи складання тестів показую на прикладах, як це зробити правильно. Уточнюю
рівень створюваних тестів та їх тип (з однією правильною відповіддю, з
декількома правильними відповідями та ін.).
Сенс цього
завдання не стільки в оцінюванні роботи, скільки у формуванні навичок складання
тестів, тому обов’язково аналізую роботу учнів.
Дуже корисним, на мою думку, під час
вивчення розділу «Лексикологія» є така форма роботи як «портрет». Вона збуджує
інтерес школярів до виучуваного матеріалу, розвиває їх кругозір, збагачує
словниковий запас. Проводжу його так. Зачитую твердження, в якому описово
подані відомості про значення даного слова. Учні намагаються впізнати об’єкт,
особу. Якщо не вдається, зачитую друге твердження, що містить більш точну інформацію.
Третє твердження містить таку інформацію, що не впізнати загадуване не можна.
Наприклад, у 6 класі, вивчаючи тему «Слова іншомовного походження», пропоную
учням за описом впізнати слово «діагностика».
1.
Термін, який вживається в медицині для
точного визначення хвороби.
2.
Це слово вживається з префіксом.
3.
Це слово багатозначне.
Вивчаючи застарілі слова,
пропоную шестикласникам відгадати за описом слово «мушкет»
1.
Назва старовинної зброї.
2.
Цю зброю використовували козаки.
3. Слово складається з шести літер.
На етапі узагальнення можна
використовувати гру «Аукціон», коли учні повторюють ознаки, значення об’єкта
виучуваної теми. Вони доповнюють один одного, отримуючи якомога більше знань
про цей об’єкт. Той, хто назве ознаку останнім, а інші не зможуть доповнити,
виграє та отримує відповідно найвищу оцінку. Наприклад:
1.
Іменник – це частина мови, яка вказує на
предмет і відповідає на питання хто? що?
2.
Іменники мають роди: чоловічий, жіночий,
середній.
3.
Є іменники спільного роду.
4.
Іменники змінюються за числами і
відмінками і т.д.
Викликає в учнів
інтерес лінгвістична гра «Естафета». Кожен ряд учнів одержує завдання записати
на дошці у колонку слова : 1 ряд – назви квітів, 2 ряд – фруктових дерев, 3 ряд
– птахів
Або інша. Кожен
учень пропонує іменник – власну назву. Наступне слово має починатися кінцевою
літерою попереднього слова.
Наприклад: Київ,
Вінниця,Ялта, Алушта…
Узагальнюючи
вивчене, використовую метод «Прес». Наприклад, у 8 класі, підсумовуючи
відомості про розділові знаки у реченнях з однорідними членами, пропоную учням
речення, які вони уважно читають і пояснюють вживання у них розділових знаків.
Робота в групах.
Для опрацювання
нового матеріалу використовую також метод «Ажурна пилка», особливо там, де тема
уроку об’ємна. Шляхом жеребкування кожна група обирає собі завдання, теоретичні
відомості про які опрацьовуватиме протягом 5-7 хвилин. Далі по 2 учні з кожної
групи утворюють експертні групи, які опитують одне одного. Ця робота триває
близько 10 хвилин. Після цього учні повертаються назад у свої групи і
розповідають усе почуте в інших групах, систематизують увесь матеріал. Кожна
група повинна накреслити схему виучуваного матеріалу. Учитель, користуючись
схемою, підсумовує вивчене на уроці.
Практика моєї роботи засвідчує, що після
запровадження методів інтерактивного навчання якісно змінюється рівень
сприйняття учнями виучуваного матеріалу,поліпшується вміння спілкуватися, школярі
набувають культури дискусії, у них виробляється вміння приймати спільні
рішення, замість слів «вивчити»,
«запам’ятати» важливішими стають слова «обдумати» , «застосувати».
Використання інтерактивних методів на уроках сприяє:
•
учні освоюють усі рівні пізнання
(знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінка);
•
використанню диференційованого підходу до
учнів з різними потребами-особистісними і
інтелектуальними;
•
розвитку інтересу учнів до навчання;
•
підвищенню ролі педагога: він розкривається
перед учнями як лідер, організатор;
•
змінює роль учнів на уроці: вони приймають
важливі рішення щодо процесу навчання, розвивають комунікативні уміння і
навички, організаційні здібності.
Комментариев нет:
Отправить комментарий